ТАЄМНИЦЯ ДРЕВНЬОГО КУРГАНУ

Продовжуємо друкувати уривки із майбутньої, трошки іронічної, книги «Сміттєвіада», для її «обкатки».

Водночас зіткнулися з проблемою: не вдалося знайти у мережі світлини будинку Лизогубів на перехресті вулиць Шевченка та Оборонців Чернігова ( колишня Східночеська та Молодчого ).

Цей будинок був знесений у 1987 році. Саме там, неподалік, колись і знаходився курган, на який покладали надії багато чернігівських археологів.

Якщо хтось має знімок цього будинку Лизогубів, то просимо поділитися. А якщо й кургану, то це взагалі the best. А то поки що доводиться послуговуватися знімком колишнього кургану біля П’ятницької церкви та перехрестя із Google Maps, а також золотої скіфської пекторалі , яка була знайдена археологом Борисом Мозолевським на Дніпропетровщині о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 року…

Отож повернімося в Чернігів:

ЗАГАДКОВИЙ КУРГАН: міф, сміття і трохи іронії

Ви знали, що в Чернігові післявоєнних радянських часів був найзагадковіший курган? Єдиний, нерозкопаний і, звісно, овіяний легендами. Місцеві археологи ледь не ночували біля нього з лопатами, мріючи про своє «пекторальне» щастя. Хтось навіть уявляв, як його ім’я звучатиме на весь світ, як Бориса Мозолевського після розкопок скіфської Товстої Могили.

Ця історія дійшла до автора цієї книги від Олега Головатенка – журналіста, який водночас захоплюється історією і сучасними гаджетами. Уявіть собі, він у дощ подався на екскурсію до викладача та історика Володимира Пилипенка, а той, замість парасольки, нагородив його знаннями, які змушують усміхатися і дивуватися.

Отже, загадковий курган… Виявилося, що це не скарбниця скіфів, а просто гігантська купа сміття, яка з роками затверділа настільки, що могла стати новою пам’яткою архітектури. Ця «святиня» розташовувалася неподалік садиби славетних чернігівців Лизогубів і десятиліттями вводила в оману всіх, хто тільки наважувався на неї глянути.

Володимир Пилипенко, як справжній історичний детектив, розплутав цю загадку. Він посилається на свою колегу, археологиню Олену Черненко, яка якось вирішила докопатися до істини – буквально. З її слів, у «псевдо-кургані» не знайшли жодної золотої пекторалі, натомість там можна було знайти колекцію сміттєвих артефактів різних епох.

Цікаво, що іще один відомий чернігівець, архітектор Андрій Карнабєд (Карнабіда), свого часу теж вірив у цю легенду і навіть позначав той курган як історичний. Хто знає, можливо, він просто хотів дати цьому сміттю шанс стати важливішим за свою сутність?

Залишається тільки усміхнутися: Чернігів – це місто, де навіть купа сміття може мати власну легенду і претендувати на статус історичного надбання.

(Далі буде)