АСЕНІЗАТОРАМ – НЕ НАЛИВАТИ! Згадка про Сталіна і «Студебекери»

Документи 1952 року майже не згадують якісь події в Чернігові. Директор Юшкевич постійно тасує водіїв на єдиній машині на весь Асенізаційний обоз і займається дисципліною. З наказів підприємства видно, що він відчуває себе головнокомандувачем підприємства і не поспішає розвивати чи вдосконалювати асобоз.

Але дисципліну «штормило» як Десну у повінь. Виною всьому — щира душа чернігівців. Вивозячи «ароматні дари», мешканці міста в знак подяки, або щоб асенізатор заплющив очі на зайві відра понад норму, пригощали працівників чаркою-другою «самограю». Перегар після такого частування мав таку вражаючу силу, що міг би не те що коня з ніг звалити, а й підняти з могил героїв минулого.

Саме на цих підступних чарках погорів не залізний характером асенізатор Жуков. 27 лютого міськомунгоспівське начальство запеленгувало його вогняний видих, і того ж дня директор Юшкевич вказав йому на двері.

Але сталося справжнє «першоквітневе диво». Вже 1 квітня Жукова Олександра Андрійовича приймають назад на ту ж посаду з двотижневим випробувальним терміном. Мабуть, у місті зрозуміли: справжній професіоналізм не проп’єш, навіть якщо дуже старатися.

Але це квіточки. Були й такі асенізатори, які обкладали матюками, як надійною цегляною кладкою, своїх начальників, билися і хуліганили. У кишеню не лізли за нецензурним словом, тому накази з цього приводу сипалися, як з рогу достатку Грішили останнім і жінки, чого гріха таїти, обкладали навіть директора.

До речі, битючого асенізатора звільнили з роботи за інше – забрав нечистоти з вулиці Шевченка,35 і вилив їх на вулиці 1 Травня. А ароматні матеріали цієї справи передали слідчим органам для кваліфікації складу злочину. Проте за місяць і цього «золотошукача» повернули в лоно підприємства. Не так легко знайти фахівця, хто відрами може видобувати золото з туалетів.

ДВОЗМІННЕ ПРИБИРАННЯ і КОЗИ

У червні у Чернігові встановлюється літній графік прибирання на вулицях і площах міста – перша зміна з 4:00 до 12:00, а друга – з 12:00 до 20:00. Це стосувалося центру: площі, від прощі до Валу і вулиці Шевченка (нової). Якраз цю назву носить зараз сучасна вулиця міста.

А взимку робочий день у прибиральниць вулиць міста розбитий графік тривав із 6:00 до 9:00 і після перерви з 14:00 до 18:00. Напевне, щоб працівниці могли насолоджуватися морозним повітрям і зранку, і ввечері.

У вересні ж на вулиці Павлова (зараз Тролейбусна), у кузні спалахнув інцидент місцевого масштабу: директора Юшкевича дратували кози коваля Довгуна. Очевидно, кози заходили куди не треба, жували що не треба. Та ще й дивилися на директора з нахабною незворушністю, властивою лише козам і вищому керівництву.

Вирок був суворим: козам — депортація, ковалю — догану, а завгоспу — наказ закрити курилку біля кузні на замок. Стратегічна перемога! Тепер ніхто не курить, кози не мекають. Ідеальний порядок.

ЧАСИ ПЕРЕМІН і СТУДЕБЕКЕРИ

У середині лютого 1953-го директора Юшкевича раптово відкликали з відпустки і відрядили в міністерство до Києва. Мета — невідома. Імовірно, саме там і тоді відбулося щось, що закінчило його п’ятирічну кар’єру в асобозі.

4 червня 1953 року міськомунгосп призначив нового директора — Івана Почитаєва. Вже 6 червня він приступив до роботи і цим же днем звільнив Віктора Юшкевича.

Новий директор у знаменну (щоправда, тоді про це не знали) дату 24 серпня 1953 року відправляє двох водіїв до Дніпропетровська за спецтехнікою. За тиждень двір асобозу прикрасили новенькі машини. А ще за місяць автопарк поповнився легендарними «Студебекерами».

Ці потужні американські автівки, поставлені по Ленд-лізу, радянська влада «забула» повернути США після війни. Вони тепер мали почесну місію — очищувати славетне місто Чернігів і возили зовсім інше, ніж задумували конструктори в Детройті.

ДОЛЯ СИЛАЧА ВАСИЛЯ – від КУЗНІ до АРЕШТУ

У жовтні 1952-го до асобозу взяли молотобійця Василя Миколайовича Барбаша — справжнього казкового силача Кожум’яку. Молотобієць — це не просто «людина з кувалдою».

Коваль був архітектором виробу: тримав заготовку кліщами, повертав її та вказував ручником (молоточком з дуже довгою ручкою), куди бити. Молотобієць Василь був головною ударною силою. Кувалда 5–16 кг по розпеченому металу — це вам не накази підписувати.

Попрацював він 10 місяців. І 10 липня 1953-го сталася дивна шахова рокіровка – Василя перевели вантажником – закидати сміття на машину. А його місце в кузні посів колишній вантажник Дмитро Каржинський.

Через три тижні Василя пересадили на підводу — у Чернігові влітку не вистачало сухого сміття, яке треба вантажити. Він возив сіно із-за Десни, з лугу біля озера Глушець.

Але в четвер, 13 серпня, Барбашу і водію Федорченку десь «підфартило» — хтось почастував їх оковитою в робочий час. Вони зірвали і вивіз сіна, і вивіз торфу.

Директор Почитаєв вліпив обом догани і попередив: ще раз — і під суд. Василь через день подав заяву на звільнення за власним бажанням. Але через три тижні його знову прийняли. А вже 1 жовтня — заарештували.

За що — в архівах підприємства інформації немає. Більше про долю Василя — ні слова.

ПЕРША ЗГАДКА про СТАЛІНА

За 10 років після визволення Чернігова жоден директор не згадав Йосипа Сталіна в документах асобозу. Всі тримались осторонь від політики — мудро й інстинктивно. Хоча від соціалістичного змагання відвертітися не вдавалося, і звучало це дещо комічно й абсурдно: знайти і вивезти більше нечистот — перевиконати план по нечистотах.

На свята ж — 1 травня і 7 листопада — сиділи в конторі асобозу. Це називалося «чергування», без жодної практичної мети, але з підвищеною значимістю політичного моменту.

Директор Іван Почитаєв був людиною політично «набожною». Молився на партію й на вождя Сталіна, який на момент написання вже 8 місяців (із 8 березня 1953 року) лежав у кремлівському мавзолеї поруч із Леніним.

Передсвятковий наказ з нагоди 36-річчя жовтневої революції вражає величиною і майже каліграфічним почерком. Таке враження, що Почитаєв освідчувався в коханні партії й мертвому Сталіну і демонстрував свою безмірну лояльність перед усім цивілізованим асенізаційним світом.

«В історичних рішеннях 19-го З’їзду нашої партії, в геніальній праці Й.В.Сталіна «Екополітичні проблеми соціалізму в СРСР» і в рішеннях вересневого пленуму Ц.К. К.П.Р.С. Славну історичну дату 36-ої річниці Великої Жовтневої Соціалістичної революції Радянський народ відзначає в обстановці нового небаченого політичного підйому і трудової активності в усіх галузях народного господарства…».

Далі на дві сторінки тексту, який можна коротко описати як «повний абзац» і політична тріскотня. За цим монументальним «бла-бла-бла» ховалися скромні подяки працівникам.

А в наступному наказі вказані цілодобове чергування в конторі з 16 години 6 листопада до 8 ранку 9 листопада. А також – призначення відповідального завгоспа за оформлення колони на 7 листопада.

Ще один повний абзац у трудовій історії Чернігова.

#Сміттєвіада

НА ЗНІМКАХ: #Чернігів у 1950-х роках, вид з центральної алеї на в`їзд у місто (фото з соцмереж). Сторінка з архівного наказу #АТП2528 за листопад 1953 року. Радянський плакат «Ні!». Американські автівки «Студебекер», поставлені по Ленд-лізу (зображення відреставровані штучним інтелектом Gemini)