Чернігів:1955. РЕФОРМИ, КВІТИ, ГРУЗИНСЬКА НОСТАЛЬГІЯ ТА БОРОТЬБА З ІМПЕРІАЛІЗМОМ

Американську автівку «Студебеккер» у Чернігові в 1954 році називали лагідним, майже домашнім ім’ям — «Студор».

Можливо, суворі чернігівці так переінакшували назву, щоб вона виглядала більш вітчизняною — аби машина не почувалася чужою серед рідних вибоїн. Але тоді, як і в будь-який інший історичний період, спостерігався гострий дефіцит професіоналів. Тобто людей, які хоча б приблизно розуміли, що вони роблять.

Не щастило в цьому питанні й місцевому асобозу. Шоферів, які здатні лагодити карбюратор й уміють доглядати за технікою, катастрофічно не вистачало. Тому водія «Студора» керівник звільняє з чистою совістю — бо той примудрився зламати заморське диво техніки.

Хоч в асобозі з’явилася і третя одиниця потужності — уже ціла цистерна ЗІС-150. Але її водій боявся цього агрегату, як чорт ладану. Він слізно попросив перевести його назад в асенізатори, логічно розсудивши: машина дорога, відповідальність тисне на мозок, а з кіньми якось воно звичніше — вони принаймні не вимагають запчастин. Написав заяву.

Попрацював асенізатором, але керівник асобозу Почитаєв через тиждень знов вольовим рішенням повернув шофера на машину. Техніку треба було освоювати, навіть якщо вона чинила моральний опір.

ВІТЕР ВЕЛИКИХ ЗМІН

Січень 1955 року приніс для всієї України епічну реформу асенізаційних обозів. Міністерство комунального господарства народжує наказ №11 від 15 січня про реорганізацію системи комунальних підприємств і їхнє велике об’єднання.

Обласна рада, не гаючи часу, дублює його по управлінській вертикалі через облкомунгосп та міськкомунгосп. До самого дна, так би мовити. І ось, у знаменну дату — день пам’яті пролетарського вождя, 21 січня в Чернігові урочисто народжується Контора благоустрою, в яку вливаються підприємство Зеленгосп та Асобоз.

Затверджується штат і серйозні керівники підрозділів цього гіганта чистоти: технічний заступник, агроном-садовод, старший бухгалтер, економіст і завгосп. Частину управлінського апарату і бухгалтерії, на диво, скорочують. Мабуть, щоб не заважали працювати.

Де подівся попередній очільник асобозу Іван Почитаєв — історія мовчить, ні слова. Не допомогло йому навіть щире підлабузництво до вже мертвого Сталіна у наказах по Асобозу. І це закономірно. Відтепер залізною рукою Конторою благоустрою керує Грабовський! Крапка.

Він одразу ввічливо довів до відома підлеглих, що працівники тепер приймаються не в якийсь там «зеленгосп» чи «асобоз», а мусять з’явитися до нього в контору — з заявою, паспортом, трудовою книжкою чи довідкою з колгоспу. Бо якщо цей священний ритуал не відбудеться — зарплата перетвориться на міф і нараховуватися не буде.

Новий керівник суворо попередив: якщо виявляться підступні факти скидання сухого сміття чи, боже борони, зливу нечистот безпосередньо у місті або на мальовничих берегах Стрижня — мало не буде. Під цим життєствердним попередженням усі асенізатори, водії та транспортники слухняно поставили свої підписи.

У документах того року керівник ввів високоестетичне поняття — «санітарний вузол». Виявляється, саме так начальник поетично називав звичайні туалети у дворах. Вони неодноразово згадуються в наказах та розпорядженнях як стратегічні об’єкти.

ПЕРШИЙ ПОРУШНИК правил дорожнього руху

Неочікувана оказія трапилася з водієм Миколою Москаленком. У березні 1955 року він порушив правила дорожнього руху на машині-цистерні ЗІС-150. Диво та й годі. Машин у місті майже не було, а правила він порушив. Міліцейський автоінспектор його зупинив і позбавив водійських прав.

Москаленко двічі перездавав, але безуспішно. А нема прав – нема роботи. Звільнили Миколу.

Влаштовується на роботу на цю машину уродженець сонячної Грузії Михайло Елізбарашвілі. Та з ним трапиться випадок, що поставив на вуха всю контору. У травні він візьме на ніч машину, поїде кудись за місто, начебто за картоплею і поверне тільки вранці. Мо вночі змінював дружбу між народами з якоюсь українкою. Проте запізнився на кілька годин. Робочий день давно почався. Через пару тижнів – знов афера – «лівак» із нечистотами. Ще одна догана. Ходив водій по лезу бритви.

Врешті-решт Михайла замучила ностальгія. Поїхав він, через півроку, у відпустку на батьківщину , у Грузію, і не повернувся. Бо рідна земля – наймиліша.

У конторі ж на той момент машин стало вже стільки, що хоч греблю гати: ГАЗ-410, ГАЗ-93, Студебекер, ЗІС-150, ЗІС-6.

Саме на ГАЗ-410 водій і вантажник виявили неабияку підприємливість: у суботу, 9 квітня, вони вивезли сухе сміття з двору на вулиці Куйбишева, 7 (тепер — Магістратська) і скромно взяли з господаря 200 рублів. Для довідки: це було майже пів місячної зарплати водія. Але бізнес-план провалився: у понеділок обидва вилетіли з роботи «за використання державної машини з корисливою метою». Ринкова економіка в окремо взятому дворі зазнала поразки від радянського трудового кодексу.

КВІТУЧИЙ ЧЕРНІГІВ і… «американський імперіалізм»

У 1955 році для озеленення та розведення квітів у Чернігові з квітня по жовтень набирають десант в основному із жінок – 55 працівниць. Вони розійшлися по парках і скверах, щоб висаджувати дерева, які розводили — яка іронія! — неподалік асенізаційного поля, у теперішньому районі вулиці Козацької. Сусідство символічне: квіти й органічні добрива завжди поруч. Але ж квіти мали свій неповторний аромат.

Не тільки чернігівські квітникарі готувалися до першотравневих свят. Начальник Грабовський з Контори благоустрою готував потужний і нищівний удар по американському імперіалізму, який так люб’язно подарував йому машину «Студебекер». Точніше, яку радянська країна просто віджала у капіталістів.

В надрах чернігівської контори, де влітку працювало аж 150 чоловік, народився шедевральний передсвятковий геополітичний наказ. Це треба читати вголос:

«Трудящі святкують міжнародний день Першого травня в обстановці всенародної боротьби за встановлення миру у всьому світі. Американські імперіалісти і їх спільники готують і пропагують нову світову війну із застосуванням жахливих засобів масового знищення людства – атомну і водневу зброю. Багатомільйонні миролюбні народи демократичних країни на чолі з срср ведуть невтомну боротьбу за панування миру у всьому світі»…

І зразу — про те, що працівники контори виконують план по вивезенню нечистот і висадці квітів. Такий несподіваний поворот у геополітичному значенні підприємства. Виходить, кожен вивезений «санітарний вузол» — це маленька перемога над атомною загрозою. Кожна висаджена квітка — відповідь Пентагону.

Коли перечитуєш ці документи, щиро дивуєшся: наскільки потужно працювала машина пропаганди, що примудрялася ув’язати в одне ціле боротьбу з світовим імперіалізмом і соціалістичне змагання у звільненні «санітарних вузлів» від продуктів життєдіяльності. Як казала тогочасна українська мудрість: при чому тут міліція, коли грім порося вбив.

КВІТКОВИЙ МАГАЗИН і МАТРОСИ-РЯТУВАЛЬНИКИ

У середині травня 1955 року Контора благоустрою відкрила в Чернігові свій елітний квітковий магазин на колгоспному ринку. Торгівля велася з 8:00 до 16-ти: квіти в горщиках, розсада, стебла, букети, вінки… Через саму контору чи оранжерею панував суворий безготівковий розрахунок — тільки через накладні, ніякої романтики.

До речі, кадрами садівників, ентомологів і озеленювачів у той рік Чернігів щедро забезпечував Харківський технікум зеленого господарства,або будівництва, як його тоді величали.

Упродовж 12 років підприємство, яке колись було скромним асенізаційним обозом, настільки розширилося, що почало наводити порядок навіть на воді. Контора набирає 6 матросів-рятувальників на пляжний сезон 1955 року з окладом 500 рублів щомісяця.

На той час це були розкішні гроші — зарплата, майже удвічі вища за середню по підприємству. Її, між іншим, особисто затверджувало обласне управління житлово-комунального господарства згідно з «планом про працю». Рятувати людей у Чернігові цінувалося дорожче. Справедливо. Працювали рятувальники до 24 вересня, поки вода не ставала занадто бадьорою.

Матроси були непрості. Двоє з них — брати Пінчуки — брали участь у змаганнях на першість України з байдарочної і «народної», як тоді казали, греблі. Що-що, а плавати вони вміли і були підготовлені так, що могли врятувати кого завгодно. Контора нарешті мала у своєму штаті людей, чиї таланти не викликали жодних запитань.

ЗАРПЛАТИ

Якщо вже ми зазирнули в чужі кишені, то у 1955 році заступник начальника по технічній частині мав оклад 790 рублів.

Завідуючому гаражем-головному автомеханіку призначався оклад 600 рублів. Але йому, як виявилося, цього було замало для повного щастя. Тому він протримався лише два місяці, бо вирішив творчо підійти до бюджету і присвоїв гроші, видані на купівлю інструментів. Махінатор підсунув чеки, начебто все купив, але на склад нічого не здав. Махлював навіть із гумою на колеса… у результаті чого закономірно вилетів з роботи.

Та повернемося до цифр. Агроном-садовод і старший садівник одержували 550 рублів, а звичайний садівник з дипломом — 410, як і завідувач зливними полями. Майстер-собаколов (гицель) одержував стільки ж, але з бонусом живодера: + 10 рублів за кожного упійманого чотирилапого.

410 рублів одержував і «ремонтер берега Десни» — була й така екзотична посада теслі-столяра, який латав рятувальну станцію та розставляв лави на пляжі за Десною. Продавець квітів мав 350. Звичайний робітник Чорториївського яру, куди тоді скидали сміття — 260. Таку ж суму бачили у відомості конюх, їздовий та жінки, які виходжували квіти й саджанці.

260 рублів платили влітку і нічному сторожу скверу Попудренка. Тепер це центральний сквер навпроти міської ради. Там було багато квітів, і сторож мав старанно оберігати їх від нічних поціновувачів. Веб-камер тоді ще не винайшли.

Найнижчу зарплату отримували прибиральниці міста — 230 рублів. Щоправда, прибиральниці Валу платили на 30 рублів більше — 260. Стільки ж давали і за центральний сквер. Однак біля центральної площі робота була вкрай нервова: там постійно курсувало все міське й обласне начальство, тому прибиральниці часто не витримували вказівок згори і звільнялися, або просили перевести в інше місце.

А ось асенізаторам платили від виробітку — скільки вичерпав, стільки й заробив. Водіям також, хоча у них була «мінімалка» на час ремонту. Проте водій «Студебекера» мав привілейовану «залізну» ставку — 415 рублів.

Найлюдянішим моментом того року було те, що в документах зафіксовано реальну допомогу родинам працівників, яким робили складні операції на серці в Києві та інші в Чернігові.

…Закінчувався грудень 1955 року. Начальник Контори благоустрою особисто перевіряє якість прибирання снігу в Чернігові і робить суворе зауваження: не всі слизькі підйоми посипані шлаком. Для покоління «після 1970-х» пояснюємо: шлак — це те, що залишалося після спалення вугілля в котельнях. Саме цим суворим чорним матеріалом тоді рятували чернігівців від ожеледиці. А пішохідні переходи, як і в наші часи, посипали старим добрим піском. Деякі традиції невмирущі.

В.С. «@Сміттєвіада» На знімках: #Чернігів, перехрестя сучасних проспектів Миру і Перемоги (знімок з колекції А.Карпенка). Автомобіль ЗІС-150, цистерна (фото з мережі Інтернет). На колгоспному ринку; пляж «Золотий берег»; вулиця Шевченка в районі стадіону – знімки із груп в Facebook «Чернигов ретро в цвете» і «Чернигов ретро». ФОТО покращені штучним інтелектом Gemini.