Чернігів. 1956-1957рр. : СПИРТОЗАВОД як МЕД. БОТАНІЧНИЙ САД і… РОЗЛУЧЕННЯ

Ера коней у Чернігові поступово йшла на спад у середині 1950-х. Технологічний прогрес невблаганно наступав на п’яти, і машини перемагали. Дійшло до того, що у 1955 році важка праця безжально вибракувала 21-го коня і погнала їх у «заготівельні організації», тобто на м’ясокомбінати.

У ті суворі роки кінська ковбаса вважалася делікатесом. Вона, наче за якимось дивним генетичним збігом, як і в кочових народів, посіла почесне, хоч і дещо специфічне місце в українській кухні.

Природно, через таке стрімке зменшення кількості коней в середині лютого начальник Контори благоустрою логічно звільняє чотирьох непотрібних тепер конюхів.

ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ

Упродовж існування асенізаційної служби доволі часто зустрічаються випадки, коли нечистоти зливалися в місті і не доїжджали до асенізаційного поля. Причина проста й вічна: платили асенізаторам від виробітку. Чим більше кубометрів вивезеш — тим більша зарплата. Чим більше ходок — тим краще. Ринкова логіка в умовах планової економіки дала несподіваний результат.

Працівники цеху санітарного очищення мало не за горло брали чернігівців, аби ті підписали наряди з подвоєною кількістю вивезеного. Керівник сипав догани та «строгачі», але ж гроші не пахнуть — тому працівники вдавалися до різних трюків із нечистотами, аби збільшити «на-гора» їх видобуток.

Звичайно, весь цей лайно-перформанс проходив не просто так, а під високим знаком соціалістичного змагання на виконання історичних рішень ХХ-го з’їзду компартії та заходів по їх виконанню. Не повірите, але так і було офіційно написано в наказі до Міжнародного жіночого дня 8 березня!

Справжній романтизм: асенізатори і асенізаторки, натхненні партією, з усіх сил намагалися виконати і перевиконати планові завдання. До речі, саме 8 березня було робочим днем. Свято — у душі, відро — в руках. Офіційним неробочим святом, цей день у СРСР став лише у 1965 році.

…І ВОДОВОЗИ, і ГОДИННИКАРІ

Ким тільки не працювали робітники Контори благоустрою за час тернистого становлення підприємства. Вас іще чекає багато дивних відкриттів.

А тим часом на початку весни 1956 року в Чернігові трапилася чергова таємнича надзвичайна ситуація. Яка саме — про це за канонами жанру не було прийнято повідомляти в радянській системі, щоб не псувати ідеальну картинку. Але міська надзвичайна протиепідемічна комісія і виконком міської ради раптом забили на сполох і дали вказівку негайно забезпечити питною водою мешканців Другої залізничної вулиці, де було повністю відсутнє водопостачання і мужньо проживало більше 300 чоловік.

На цю рятувальну місію підрядили уже відомий американський «Студебекер», на який урочисто встановили 3-кубову цистерну. Однак водій виявився людиною медичного складу розуму і вирішив фундаментально «продезінфікуватися» перед виїздом у небезпечну епідемічну зону. Прийняв на груди не менше склянки міцного «дезінфектора» і впевнено поїхав заправлятися на водоканал. Результат виявився передбачуваним — у процесі побив дві ресори і, звісно, не привіз воду спраглим людям.

«Героя» звільнили того ж дня і з ентузіазмом вирахували гроші за ремонт нещасної вантажівки. А в район надзвичайної ситуації відправили возити воду інше радянське авто — ЗІС-5.

Того ж дня Контора благоустрою взяла на роботу Івана Кулагу майстром з ремонту електрогодинників, які встановили в центрі Чернігова. Так, за розпорядженням обласного комунального господарства, на підприємстві запрацював і годинникар. Логіка проста: хто прибирає місто, той і стежить за часом. Годинникарю-електрику дали ставку 360 рублів.

НОВЕ ПОКОЛІННЯ «ГАЗОНІВ»

Весна 1956-го щиро порадувала Контору з благоустрою новеньким ГАЗ-51. Старожили-чернігівці добре пам’ятають цю легенду автопрому. Вона інколи, як привид минулого, з’являється і зараз на вулицях міста, і часто в області. Схожа на неї історична реліквія навіть гордо стоїть на постаменті біля АТП-2528.

У далеку дорогу, аж у місто Горький, за цим скарбом відправили найкращого водія Фрола Ковальова. Він особисто одержав і пригнав нову марку. Шофер проявив дива швидкості, упорався за 10 днів, і 22 березня машина уже величаво стояла в Чернігові. Через місяць той самий невгамовний водій пригнав із московського заводу імені Сталіна ще одну залізну конячку — ЗІС-150.

Тоді ж у Чернігові сталася перша аварія з автомобілем контори. ЗІС-5 із цистерною «поцілував» пасажирський автобус. Автобусу — нічого, машині дісталося на горіхи. Ще більше — водію, який не повернув машину в гараж після роботи та ще й потрапив в аварію. Він заплатив за ремонт і позбавив себе доплат за безаварійність. Подвійний удар по гаманцю за один день — рекорд, гідний окремого наказу.

А бортову машину ЗІС-5, на якій досі меланхолійно перевозили сухе сміття, генії інженерної думки переробили на поливальну і одночасно асенізаційну. Мотивували це залізобетонною логікою: сухого сміття в місті небагато, а ось нечистот у людей завжди вистачає. Бо це — ресурс невичерпний і стабільний.

СПИРТОЗАВОД НАРЯДІВ НЕ ПРИСИЛАВ

Цей романтичний епізод у Чернігові 1956 року міг запросто увійти у сценарій кінокомедії «Операція «И» та інші пригоди Шурика». Шоферу Акуленку дали суворий наряд вивезти непотріб з домоуправлінь та сміття за межі міста 21 квітня.

Однак водій мав абсолютно іншу, куди приємнішу альтернативну ідею, яку успішно і з насолодою реалізував. Він без жодного наряду самовільно заїхав на чернігівський спиртозавод, виконав прохання його керівника ну і… капітально «продезінфікував» свій власний організм безпосередньо на території підприємства. Бо ж із заводу спирту просто так не винесеш — охорона не спить. Найприємніше і найбезпечніше його перевозити в собі. Що Костянтин з радістю і зробив.

Натхненно вивіз вантаж на асенізаційне поле. І раптом зрозумів, що його особисте планове завдання на цьому життєвому етапі виконано, тому повернувся в гараж непристойно рано.

А там чекав суворий тверезий вантажник, який з ним мав вивозити сміття. Він щиро обурився і розкричався, що нічого за день не заробить, бо не виконав наряд через чиїсь алкогольні маневри. Акуленко миттєво придумав, як втихомирити галасливого вантажника — відлупцював його просто в гаражі. Це був яскравий, але, на жаль, останній «подвиг» на цій роботі. Правду каже народна мудрість — «Горілка до добра не доведе». Тим більше «спиртус».

РОЗЛУЧЕННЯ з «ЗЕЛЕНИМИ» і… ПРОФЕСІЯ ІНФОРМАТОРА

Не просто вітри, а цілі протяги великих змін гуляли у середині 1950-х років. Не лише в тогочасній неосяжній країні, а й у Чернігові зокрема. Весна 1956-го. Черговий потужний протяг дмухнув прямо з міськвиконкому. Хоча лише півтора року тому, як пробралися Асенізаційний обоз і Зеленгосп, та утворили Контору благоустрою.

Аж ось зелене господарство у травні почали вольовим рішенням виділяти з Контори благоустрою в окрему структурну одиницю. Його з’єднали з Ботанічним садом та присвоїли йому мега-оригінальну зелену назву — Ботанічний сад. Відповідно, комунальники почали мало не зі скандалами ділити майно, як це зазвичай і буває при важких розлученнях .

1 червня 1956 року в Чернігові сталася ще одна знаменна подія. При Конторі благоустрою було організоване Рекламне бюро. На нову посаду призначили старшого інформатора Петра Шаповалова з розкішним окладом 450 рублів, а також найняли скромного розклеювача афіш і оголошень. Останньому, як нижчій ланці, платили 360 рублів.

У місті оперативно встановили спеціальні тумби та вітрини, де все і розклеювали. Ця захоплива практика успішно зберігалася весь радянський час. Особливо багато людей, які мріяли про капіталістичний затишок, читали і подавали оголошення про продаж приватного житла або обмін квартирами. Але цим тематика оголошень, звісно, не обмежувалася. Система працювала як годинник: оголошення від населення приймалися з 9:00 до 15:00, а вже з 15:00 до 18:00 свіженькими вивішувалися в Чернігові. Твіттер нервово курить осторонь.

До речі, посада старшого інформатора в рекламному бюро мала глибокий ідеологічний підтекст. На неї призначали виключно дуже відповідальних людей і тільки за священним направленням міському партії. Цієї високої компартійної довіри свого часу заслужив Йосип Ривкін. Це був різкий чоловік, за що з регулярною стабільністю хапав догани за грубе поводження з відвідувачами та колегами. Але партія бачила головне.

НАЙКОМФОРТНІШЕ АВТО і… ЦІЛИНА

Тим часом над черговим начальником Контори благоустрою Грабовським почали нагромаджуватися темні хмари. Його викликали «на килим» до Києва, в міністерство комунального господарства. За радянською традицією, виклик до міністерства — ознака того, що крісло під керівником починає хитатися. Зазвичай тихо й непомітно, поки не впаде.

У доленосне відрядження начальник вирушав на найкомфортнішому авто контори — ГАЗ-51, разом із водієм Ковальовим. Але на відміну від сьогоднішнього дня, коли з Чернігова до Києва й назад можна змотатися за день, тоді на цю дорогу давалося аж 3 дні. Для порівняння: на відрядження до Прилук — 2 дні. За аварійним двигуном до Москви на завод Ліхачьова водій їхав 6–7 днів. До Риги й назад Фрол Ковальов управлявся з вітерцем за 5 днів. Фрол, схоже, взагалі провів половину 1956 року за кермом.

Іншого водія, Миколу Буглака, відправили у відрядження в місто Кустанай, що в Казахстані, — збирати врожай на цілинних землях. Це відбувалося на виконання рішень центрального комітету компартії та ради міністрів. Наказ не обговорювався.

Як і відправка людей на роботу в колгоспи та видобування торфу у Південному Замглаї. Рішення партії мали широку географію — від Замглаю до Казахстану.

А відрядження в Березнянське лісництво за новорічними ялинками перед святами займало два дні. Не Казахстан, але теж справа серйозна.

ЗМІНА БОРИСІВ: ІЗРАЇЛЕВІЧА на ВАСИЛЬОВИЧА

Начальник Контори благоустрою мужньо протримався на посаді трохи більше двох з половиною років. Його подальшу долю остаточно вирішив суворий виконком міської ради у серпні 1957 року. Сам міський голова Чернігова Дусь і секретар Правдивець офіційно засвідчили звільнення з посади Бориса Грабовського і призначення нового фаворита — Бориса Шорохова.

Причина цієї загадкової кадрової рокіровки в рішенні виконкому делікатно не зазначалася. Однак в акті передавання майна від одного керівника до іншого було дипломатично написано — «на підставі поданої заяви за власним бажанням». Ну, як завжди.

Офіційний акт урочисто засвідчив передавання новому Борису цілого автопарку з 10 машин, дві з яких підлягали уже повному списанню (серед них і згаданий нещасний дезінфікований «Студебекер»). Перелік на знімку. Також у спадок перейшли ще 26 живих коней — невмируща складова чернігівського комунального господарства післявоєнного періоду.

Новий керівник, як було видно з паперів, непогано «шурупав» в автотранспорті. Тому уже через місяць перебування на посаді видав суворий наказ, яким від жовтневих заморозків зобов’язав водіїв ретельно зливати воду з машин (щоб не замерзла, бо антифриз — це технологія майбутнього), утеплити акумулятори старими фуфайками і підвищити густину електроліту, а в самоскидах — замінити рідину в підйомних механізмах.

Також наказав замінити змазку з літньої на зимову в задніх мостах і коробках передач. Просто душа радіє, коли читаєш професійні рядки і розумієш, що в підприємстві нарешті з’явилися справжні професіонали, а не просто любителі возити сміття зі спиртзаводів.

НАСАМПЕРЕД – ПРОПАГАНДА

Яке у вас улюблене свято? Ми зараз живемо в розбалувані часи, коли від різних людей можна почути найрізноманітніші варіанти. А от у тогочасних документах підприємства, як суворе психічне навіювання, як ідеологічний гвіздок міцно забитий у мозок, було чітко закарбовано, що «всі радянські люди і трудящі всього світу відмічають найдорожче, всенародне свято – 40-річчя великої жовтневої соціалістичної революції».

Далі в документах за планом ішли обов’язкові мантри про марксизм-ленінізм та непохитну упевненість в побудові світлого комунізму, до якого бідні люди чомусь рухалися вперед «з невиданою швидкістю». Все це дуже сильно нагадує масове навіювання або професійний гіпноз, в якому людей змушували безвилазно жити десятиліттями.

А ще в паперах було чітко прописано, що в переддень і під час величного свята вся техніка і працівники контори з благоустрою… знаходяться в складі спецкоманди по дегазації населення міста на випадок раптових заходів по протиповітряній обороні.

До слова, іще з початку 1957 року відповідальний завідувач транспортом Контори благоустрою Пантелій Биков був офіційно призначений міською владою начальником штабу служби знезаражування міста Чернігова і споруд. Тоді у світі якраз активно нагніталася параноїдальна істерія ядерної та хімічної війни між країнами, які 12 років тому разом дружно перемогли фашизм.

А для простих комунальників омріяне 40-річчя жовтня ознаменувалося не відпочинком, а подвійним ударним прибиранням щодня 7, 8, 9 і 10 листопада. На амбразуру кинули всіх прибиральниць, два самоскиди ГАЗ-93 та 410, а також силову гвардію – вантажників.

Зима теж приєдналася до соцзмагання: у середу, 4 грудня 1957 року, підкинула у Чернігів просто величезний сніг. Тому наступного дня Контора благоустрою без зайвих сентиментів мобілізувала абсолютно всіх-усіх працівників на прибирання міста. Загребли і тих, у кого намічався законний вихідний, і тих, хто був у заслужених відгулах.

А в неділю, 15 грудня, у всій величезній країні відбулося те, що називалося виборами народних судів і народних суддів. Для повного контролю і правильного підрахунку голосів контора навіть виділила свого особистого контролера. І, звісно, в ті часи ніхто дурними питаннями не задавався: а чи можна взагалі називати гордими словами демократичні вибори, коли на посаду традиційно претендує лише один-єдиний кандидат?

В.С. «#Сміттєвіада» На знімках #Чернігів 1957 року: парад з нагоди 40-річчя жовтня на Красній площі Чернігова; машина ГАЗ-410 самоскид; театр будується на центральній площі (знімки мережі Інтернет і Facebook-спільнот «Чернигов ретро в цвете» і «Чернигов ретро». Якість знімків покращена штучним інтелектом Gemini). Архівні документи #АТП2528.